Підтримка дітей, що мають складнощі з психічним здоров’ям після втрати близької людини

Психіка дітей та підлітків, які пережили втрату близької людини, дуже крихка. Щоб допомогти дитині пережити трагедію, потрібні підтримка та розуміння. З дитиною необхідно розмовляти та налаштовувати її на подальше життя та позитив.

Перед розмовою на тему втрати продумайте короткий план вашого спілкування. Починайте розмову, коли дитина відносно спокійна. Спілкуйтеся у тихому безпечному місці, там де дитині буде затишно та зручно. Якщо дитина маленька, подбайте про невеликий набір іграшок, олівців. Дайте можливість дитині почуватися вільною, не втручайтесь в особисті межі, обмежте тілесний контакт. Дозвольте малювати, грати, говорити, виражати емоції, ставити питання.

Розмову можна почати з запитань: « Я бачу, що ти … (назвати реакції, які бачите). Чи знаєш, що з тобою? Чи бувало так раніше?» Скажіть, що сум (сльози, тривога) є природною реакцією на зміни у житті та втрату батька/ матері/брата/сестри. Говоріть спокійно, впевнено з позиції неосудного співчуття – це допоможе вберегти дитину від неконтрольованих емоцій. Не робіть зайвих рухів, не перебивайте, використовуйте активне слухання. Пам’ятайте, що дитина потребує допомоги. Давайте чесні, але дозовані відповіді. На питання, які не мають відповіді, кажіть «не знаю». Наголосіть, що ви докладете усіх зусиль, щоб їй допомогти.

Дайте зрозуміти, що готові говорити про негативні переживання. Якщо дитина не хоче говорити, запевніть, що можете почекати. З’ясуйте, з ким їй легше буде поділитися переживаннями. Не просіть «не думати», «забути», не залякуйте.

У розмові варто наголосити, що реакції, емоції, які дитина переживає, неприємні, але нормальні для тих ненормальних подій, у яких вона опинилася, вселити віру у можливість відновлення. Пояснити, що таке емоції, чому вони виникають, як їх можна висловлювати та регулювати. Зауважити, що симптоми тривоги, збудливості, роздратованості виникли внаслідок переживання втрати.

При спілкуванні слід говорити простою доступною мовою, відповідно до віку дитини. Щоб не бентежити дитину, болісні питання варто включати поступово, після налагодження доброзичливого діалогу.

Крім розмов, дитині важливо сумісне планування справ, які допоможуть здолати тривожні думки. Також опрацювати емоції можна через гру, малюнок – це поверне їй відчуття контролю над ситуацією. Ефективними є:

• слухання улюбленої музики;

• зосередження на об’єктах («що чую, бачу, відчуваю на дотик, запах, смак»);

• утримання від оцінки власних реакцій (добре-погано);

• планування рутинних справ та тих, які приносять задоволення (дзвінок другу, заняття спортом);

Зауважте, що отримувати приємні емоції, займатися улюблено справою є природним навіть у складних життєвих ситуаціях. Це дозволить дитині швидше відновитися. Обговоріть способи реагування в ситуаціях, коли виникає відчуття небезпеки: До кого можеш звернутися за допомогою? (потурбуватися, щоб контакти цих людей були у швидкому доступі) Що можеш сказати собі, щоб почуватися безпечніше?

Менших дітей варто частіше брати на руки, обіймати. Наголосіть на важливості часу, проведеного разом, слів підтримки, навичок активного слухання (уміння чути та називати емоції, які вони спостерігають «Я розумію, що ти тривожишся») – це дозволить дитині краще розуміти свій стан.

Також вам необхідно навчитися таким корисними навичкам:

• схвалення та підтримка будь-яких позитивних дій дитини;

• вибіркове ігнорування негативних реакцій;

•лягати і вставати в один і той самий час, розробити ритуал підготовки до сну, уникати гаджетів, інтенсивної їжі;

• звичний розпорядок дня (школа, гуртки);

• чіткі інструкції-алгоритми планування дня;

•  спілкування з друзями, побутові доручення, справи, які приносять задоволення.

Якщо пропри ваші старання, ви відчувайте, що не можете самостійно допомогти дитині пережити втрату, слід не гаяти часу та звернутися до спеціаліста в області психології.